О,сива мати,безталанна доле,
Я твоя донька,шлю тобі уклін,
Я чим могла засіяла це поле,
А що зійде пшениця чи кукіль?
Не знаю...
Чи принесуть оці рядки
Комусь хоч крапельку розради,
Чи хтось всміхнеться залюбки,
А хтось шукатиме поради.
Байдуже кине хтось в сміття,
Хтось підбере,щоб прочитати,
У когось сльози каяття,
А хтось вогню хоче віддати.
О,рідна нене,доленько моя,
Не дай же стати пустоцвітом.
Це не біда,що зламана вже я...
Мої слова,як діти,підуть світом.
Яке буде у них життя
Судити не мені і не сьогодні
Та лиш одного хочу я,
Щоб не упали у безодню.
Візьми їх,доле,мов дітей,
За руки любляче й ласкаво.
І поведи їх до людей
Щоби добро не помирало!
Судьбе
© Copyright: Лупуляк Наталья -Луна, 2011
Свидетельство о публикации №111100206519
Свидетельство о публикации №111100206519
Рецензии