Моє перо-це все,що маю я.
Слова мої,мов рідні діти.
Поезіє,матусенько моя,
З тобою разом нам сивіти.
Але про старість рано говорити
Нам молодість несе дарунки.
Я серцем світ цей хочу полюбити,
Солодкого напитись трунку.
Дізнатись хочу,що таке любов,
І як душа болить від зради...
Тому тебе я кличу знов і знов
До тебе йду я на розраду.
Поезіє,посестронько моя,
Ти як і я горя зазнала
Тебе манить самотність із-даля,
Щоб не заплакать,ти співала.
З колін щоразу піднімалась,
Мучителям своїм в лице сміялась.
Не мала ні грошей,а ні боргів,
Любила друзів,гнала ворогів.
І я у тебе вчуся,мов дитина
Від правди кривду відрізнить.
І доки разом ми-є в мене сила
Надіятись,любити, вірить,жить!
Поэзия-
© Copyright: Лупуляк Наталья -Луна, 2011
Свидетельство о публикации №111100107994
Свидетельство о публикации №111100107994
Рецензии
Наталья оружие поэтессы рифма ,постарайтесь что бы созвучие звучало -лаконично,а в целом не плохо.
Вероника Бута 08.02.2014 17:14 • Заявить о нарушении
Вероника Бута 08.02.2014 17:14 • Заявить о нарушении