Не читаю
Те що пишу, сам не читаю
-- І тільки через те,
що на пам'ять уже знаю...
Скажу -- а вірить хай той
лишенть хто так бажає, що
голова моя як та криниця...
В ній як вода яскрава
безмежно думок пролітає.
Іноді висказати слова немає.
Нема простору в ній такого,
в котрім сховатися зумівби
просвіт для розуму мойого!..
Звертаю увагу над усим.
Даю свободі царювати вповні
-- навіть як хоче бути в зовні.
Я не страшуся моїх думок
-- не заведуть у глухий кут.
Мені покажуть нову дорогу!..
Писати щось, процес цікавий.
Здається що ти себе на поле
-- як зерно кукіль висипаєш...
Знайдуться ж такі люди, що
виривати своїми руками -- як
найскоріше, захотять тебе...
Томуж то я те що пишу,
сам не читаю... Та й через те,
що на пам'ять уже все знаю...
Не читаю
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111100100583
Свидетельство о публикации №111100100583
Рецензии