Мокре дiло

Прийшла баба на прийом
У відділок слідчий:
- Не життя у мене, каже,
А суцільний відчай!

Нема, каже, лікарям
У мене довір’я,
Обдирають там людей
Як із гусок пір’я

А тому прийшла до вас:
- Поможіть у горі,
Нема спокою мені
В хаті і надворі

Не беруть мене уже
Ліки і припарки,
Бо усі мої хвороби
Од сусідки Варки…

Ходить собі та корова,
Та тільки регоче,
А я нервенна зробилась,
Аж серце тріпоче!

Якби мені пістолет
Попався у руку,
Розстріляла б я її,
Отаку гадюку!

Вже не знаю як учора
Витримало серце…
Бачу: хряк її у мене
В капусті  пасеться!

А вона ж його з городу
Не жене й не сварить!
А стоїть собі з сусідом
Та й ще зуби скалить !

А сьогодні  її кішка
Вкрала моє сало…
Хай би Варку ту скрутило
І не одпускало!

Подививсь на бабу слідчий
Сердито з-під лоба:
-Добре, каже, порятую,
Раз така… хвороба…

Є у мене на прикметі
Один чоловік,
Він вам, бабо, допоможе
І моргає вбік...

Розстріляє вашу Варку
Без суду і слідства!
Порятує вас, бабуню,
Од такого свинства!

Покладе її в багажник 
І десь прикопає
І де ділась ваша Варка
Ніхто не узнає

Баба йорзає, неначе
Сіла у мурашник:
- Мо’ б не треба…
Та вона й не влізе в багажник…

- Якщо так, то мій дружбан
Її четвертує!
Вже сусідку вашу кляту
Ніщо не врятує!

А тепер ідіть собі
Спокійно додому
Та про наше мокре діло
Не кажіть нікому

Тут вже баба не стерпіла
Та як заголосить!
- Як вас, іродів таких
Земля іще носить ?!

Чи душі у вас немає,
Чи заснула совість ?
Та від Варки ж як не як
Ще буває й користь!

Я ж один раз захворіла
Так мене скрутило…
А полаялась із нею –
Враз і відпустило!