Яблуня

Скінчилось літо,серпень у дворі
Достиглі яблука скидає за ворота,
Ховає їх під деревом в траві,
Збираю їх,й для мене є робота.

Беру у руки вже дозрілий плід,
Вдихаю літа щедрі аромати,
Лишивши на траві росяній слід,
Йду навпростець до батьківської хати.

Підсліпкувато дивиться у світ
Старенька хата вікнами-очима.
У подумках я їй кажу:-Привіт.
І зупинив ходу перед дверима.

Дихнув в обличчя пусткою наш дім,
Вже не виходить зустрічати мати.
Згадав, як бігав я ще тут малим,
Під яблуню,щоб яблук назбирати.

Як пахли смачно свіжі пироги,
Матусиними спечені руками,
І сміх стояв до пізньої пори,
І засинав мабуть разом із нами.

Яким щасливим,радісним був дім,
Яким веселим в нас було подвіря!
Пройшли роки,росте бурян на нім,
Сміх відлетів,немов з долоні піря.

Старенька яблуня і хата у дворі,
Ще яблука,що падають під ноги,
Нагадують про ті щасливі дні,
І пройдені життям моїм дороги.