Лисиця
Сама з собою лисиця розмовляла.
Перехетрити першу думку --
що вона задумала, як ще в часи
тоді коли звірі із нею розмовляли...
А думка ця була така:
"... ось цей кусок м'яса я сховаю!"
Не дам нікому... На другий раз,
щось їсти буду мати. Теперже,
погуляю трохи й піду спочивати...
Вовк же дізнався, тай запитався:
"... як же мені бути спокійним,
коли лисиця має що їсти... Я ж
утікаю від барана та від кози...
На день без їжі, на два-три рази!
Задумалась лисиця... Не добре!
Щаслива я спочиваю! А братчик
-- вовчик, голодний блукає.
З ним поділюся тим що я маю...
-- "Поїж сінця". Та вовк, не сіна
на думці має... М'ясної голодує.
І братчик -- вовк,
Хвоста під себе підкотив
та й пустився в дорогу...
Хай збережу свою гриву!
Мовив: "... лисиця є
Дуже розумна й улеслива!"
Свидетельство о публикации №111093007027