(: усміхнено :)
У вірші недоношенім – півтиша,
півтінь – за недоструненим рядком.
Дорогою до серця – музу спIшив –
спішИв попасти в яблучко-дат-ком.
Блукала боса римною стернею –
кульгавила, кривавила в словах.
Ні світла – щоб котилося за нею,
ні Бога – де вмирала би трава.
Очиста зграя удогін летіла,
під розуміння набирала висоти
і ледве дихало построфно тіло
поезії без вітру і води.
І ніби Oбразів накидано по горло
та й образIв – наставлено хрестом.
Нема душі між туркотливих горлиць,
немає дотику небесного до ком.
І вірша світ заледве в крапку слизнув,
забився там – у піксельнім кутку.
Очиста зграя розійшлась капризно
і стало чисто... серцю на листку.
30 Вересня 2011
Недоношений вiрш
© Copyright: Юрий Лазирко, 2011
Свидетельство о публикации №111093001551
Свидетельство о публикации №111093001551
Рецензии