Коли душа, немов каліка,
канючить сонця мідяки,
у краплі серця – море крику,
у сріблі місячнім – думки
скидають лебедине пір’я
і зодягаються в луску.
В тобі, забутий до сих пір я,
будую спомини з піску.
Піщини втіхи золотої
вбирають теплоту долонь –
і стіни дихають тобою.
Щоки моєї не солонь,
над морем чайкою озвися
і накигич вітрам себе –
до ноти вибраної тиші
із тремоло семи небес.
І надихАй – весни надИхай
неперевершено в рядки.
Коли в душі безмежно тихо –
ловлю на слухавку гудки,
на око припадають висі,
перо народжує слова.
У сріблі місячнім – умився,
у краплі – море вколисав.
29 Вересня 2011
До ноти вибрана тиша
© Copyright: Юрий Лазирко, 2011
Свидетельство о публикации №111092906434
Свидетельство о публикации №111092906434
Рецензии
Щось та осінь дуже бЛЮзово діє на мене.
Просто за дня на день дощ на серці...
Цьомики,
ЛЮ
Юрий Лазирко 03.10.2011 23:42 Заявить о нарушении
Просто за дня на день дощ на серці...
Цьомики,
ЛЮ
Юрий Лазирко 03.10.2011 23:42 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.