пре

ми маємо дві швидкоплинні години,
до чорта багато слів,
натомість зможем лише мовчати,
 курити, співати пісні
серйозні, занадто сумні для того
шоб жити всередині з ними
ми спинимось. бо ще не дісталися краю,
бо ще попереду зими
чекають на нас, з глінтвейном, святами,
Різдвом у родині,
примерзлими пальцям до одноразових стаканів,
примерзлими душами до одноразових людей,
і весни, широкі, як степ, іхні очі невинні,
і теплі літа у траві під травою,
наші стомлені мрії про зорі,
й думки, перекручені, дикі,
натяки грубі прозорі…
ми спинимось. щоб не упасти до рівня,
щоб не втомитися йти,
розбещені, пещені до божевілля,
й тепер, після всього на «ти».


Рецензии