Похмура погода вбиває посмішки шалені?
Не правда, не погода є взірцем!
Набрали щастя досхочу аж цілі жмені,
Й ховались від дощу під деревцем.
Бо дощ страшніший той, що у душі
І не синоптики будують наше щастя,
Ми звикли до смішної метушні,
Яка в кандали затягла зап'ястя...
Та ми ж не стадо, кожному своє,
Бо не душа то, що прямує в пекло,
Подумай, друже, бо життя твоє,
За спокій у душі борись запекло.
Про те, що у душi
© Copyright: Александра Салюк, 2011
Свидетельство о публикации №111092903054
Свидетельство о публикации №111092903054
Рецензии