Знайеш, мила...
ЗНАЄШ, Мила,
мені малому восени здавалася малиною ожина
життя текло, кружляло, гріло,
знобило і знову повертало на лужок,
отой на Зайцевім,
де хвильки пестять ґлей,
де бджоли
останній мед збирають з будяків,
де оси в гниличках допоки сонце не сідає банкетують,
де руки сині від ожини,
а очі у дружини голубі...
Свидетельство о публикации №111092808476
і голуби у небі - цятки білі
на тлі безмежжя, синяви - бентежно
шукають поміж хмарами любов,
чи вічність, чи блаженство літа,
лі...
та
уже на осінь, серце, повернуло...
Ганна Осадко 29.09.2011 10:13 Заявить о нарушении
на золото, на пурпур,
на любов небачену в лиху годину...
Svyatoslav Synyavsky 29.09.2011 12:13 Заявить о нарушении