Тихi вулицi
Кольорові доми, як моніста.
І сміюся я з вами, і плачу,
Бешкетую і мрію про вдачу.
На віконницях старі мережива,
Сонце в склі променіє пожежею,
Голова йде обертом від споминів,
Візерунків дитинства і променів..
Луни йдуть від співанки станичників,
Любо хлопчику дівчинку зичити,
Йде з букетом бузку на побачення,
Біля приплаву зустріч назначена.
Над водою кружляючи з вереском
Чайки марять забутими веснами,
Над рікою закутою в береги,
Облітають старі обереги.
Чи було там весілля, чи снилося,
Може в квітах дівча забарилося,
Як співали станичники слухало,
То ж піснями серденько забухало.
Свидетельство о публикации №111092807524
Чкий чудовий, ныжний вырш!!!
Дякую.
Прочитайте, будь ласка -http://www.stihi.ru/2008/10/25/815
Бажаю щастя.
З теплом, Геннадый.
Геннадий Сивак 29.10.2011 18:50 Заявить о нарушении
"Ви завважили вірно, я дещо спішу...
В кут глухий упирається
місячний промінь...
Тому кожного дня я експромтом пишу -
Мчу від станції "Мрія"
до станції "Спомин"."
Любовь Рунова 24.04.2013 07:40 Заявить о нарушении