ОСІННІЙ СНІГ
Розтанув день,
Мов силует в тумані.
Холодним потом
Вкрилася земля.
І яблука томатово-рум’яні
Додолу гучно
Падають з гілля.
Блукає ніч
Болотом та рікою,
Гукає зиму:
« Гей-но, йди сюди!..»
І незабаром білою рукою
Натрусять снігу
Сиві холоди…
І буде він
Проситися, рипіти,
Той, ще осінній
Не зимовий сніг,
Щоб його м’яли та
Ліпили діти
І валянком трусили
Об поріг.
Заполонити
Мріяв він планету,
Закутать села
В білі кожухи.
Гукав на зиму:
«Де ти, де ти, де ти?!..»
Та все тихенько плакав
Зі стріхи…
27.09.2011р.
(Воздвиження Хреста Господнього)
ОС НН Й СН Г
© Copyright: Сергей Кононенко, 2011
Свидетельство о публикации №111092709459
Свидетельство о публикации №111092709459
Рецензии