море заліза, тонни води.
не знає ніхто, куди далі йти.
рима отримується лише
коли хоче душа,
а інакше...позбувайся мети.
сон еволюції, зимне тепло,
зоряні отвори небо стягло.
розум узяв за власний рахунок вікенд,
а радість поступово втрачає патент.
більше для себе - менше для них;
у чорних очах вогник щедрості стих.
я поспішаю на нове завдання:
рідним потрібно передати вітання.
усе це подібне до звичайної апатії,
але мене нудить від вашої симпатії.
але мене нудить. тому я тут бог.
піду,запишу усе це у свій блог.
п ду, запишу усе це у св й блог
© Copyright: Скибчик Елизавета, 2011
Свидетельство о публикации №111092705693
Свидетельство о публикации №111092705693
Рецензии