Мiй Маяковський

Мені занадто печально, аби читати іще Маяковського.
Під складками моєї сукні ховається тягучий біль.
Жіноча шпилька - вдале знаряддя для вбивства
у стилі натуралізм. Я - твій фемінний Еміль.
Фляга - в панчохах.
Серце - у ліфі.
Мої відбитки усюди в ліфті
так само, як і твої на моїй шкірі...
Висипаю отруту в каву.
Лишаю цілунки під сподом.
Мої простирадла то білі, то сірі
залежно від чистоти
твоєї совісті.
Давай її відіпремо
оцими руками вершково-ніжними.
Дай
себе
спокусити!
Я буду Єва і навіть Браун.
І цими тілами суміжними
боротимусь за ідею.

Нам буде за сорок у тридцять восьмому.
Я зриватимусь тобі у коханки.
Під нами вибухатиме Європа
і тільки на столі дрижатимуть філіжанки.
Імперія хвора на футуризм.
Я - червоно-чорна і сива
Як стяги непереможених армій
Я лишуся красива.
Мої пальці ще досі холодні.
Мої уста так само надійні:
цілують до болю, кусають до крові.
Я буду тобі пістолетом
у сорок п'ятому.