Мiй лицар

Десь  осінь  по  гОрах  блукає  в  багрЯнці,
В  червоних  коралях,  що  на  вишивАнці.
Намітка  із  жовтого  листя  янтарна,
Запаска  з  ялиці:  зелено-примарна.

Випитує  осінь  в  прохожих  дорогу,
Добратися  хоче  до  мОго  порогу.
Принести  в  дарунок  жалі  та  печалі,
І  крик  журавлиний  з  блакитної  далі.

Зітхання  і  смуток,  утому,  зневір'я,
Тривогу  й  неспОкій  до  мОго  подвір'я.
Та  стрівся  їй  вітер,  мій  лицар  вродливий  -
Хоробрий  і  мужній,  хоч  трішки  встидливий.

У  вальсі  кружляв  осінь  без  перестанку.
Спинилися  вдвох  лише  в  мене  на  ґанку.
У  гарному  вбрАнні  з  легких  візерунків
Осінь  в  порозі  стоїть  без  пакунків.

То  лицар  прекрасний  мене  захищав,
Образити  жінку  нікому  не  дав!
Коли  осінь  в  танці  кружляла  по  схилах,
Усі  подарунки  в  лісах  розгубила.

Хоча  й  на  порозі  ти,  осене  мила,
Без  тих  подарунків  ти  дуже  красива.
Що  їх  не  далА  мені,  я  не  сумую,
Пригожого  лицаря  ніжно  цілую.

21-22.09.2011р.