Про Вовка i Лисичку

Раз зустрілись біля річки
Вовк голодний і лисичка,
Стали думати, гадати
Як їм рибку упіймати.

І Лисичка, звісне діло,
Зразу ж хитрість в хід пустила:
- Справа, каже, ця проста,
А ну ж, вовк, мочи хвоста!

Ну а той, уже учений,
Каже: - Хвіст не тільки в мене...
Знову обдурити хочеш ?
А свого ж чому не вмочиш ?

Лиска зразу ж: - Що ти, що ти!
Я вмочити хвіст не проти!
Тільки ось у чому справа:
В мене хвіст рудий, яскравий –

Він для ловлі не годиться …
Уся рибка розбіжиться,
А як ти свого умочиш -
Рибки буде... скільки схочеш!

Ти ж в цім ділі маєш хист
Глянь! Який шикарний хвіст...
Вовк поглянув на хвоста, почухав за вухом
І побрів до ополонки – лисичку послухав...

Ну, а далі що було – зайве говорити:
Знову збіглося село, стали вовка бити,
Натерпівся сірий страху,
Ледь живий утік бідаха.

Потім битий по кущах
Віз Лисичку на плечах...
А хитрюга шепотіла:
- Мало тебе, дурня, вчила?...