…Чорна кішка печалі / усередині серця пробігла.
І тепер ти не сплюнеш / через ліве плече вже ніяк.
Тож, немов ескімос / для зимівлі в хурделиці, іглу
Ти збудуй у душі / і чекай, доки долі вітряк
Перемеле на попіл / негаразди котячого бігу.
І північного сяйва / забринить кольорами орган
У зіницях твоїх, / розтопивши безжалісно кригу
Помилкових уяв / про котів. І величний курган
Ти насиплеш – хай сум / спочиває навіки, сердешний.
Потім з мрій зробиш крила,/ прилаштуєш із планів двигун,
І туди полетиш, / де коханої губи-черешні
У твоїх почуттях / океанський формують тайфун.
Він захопить тебе, / і єдину твою половину,
Так змішає у шалі, / що й не взнаєш, де ти, де вона.
Й пронесе крізь життя, / що в любові мине як хвилина.
Хоч, можливо, в нім кішка / вас чекатиме, ще й не одна…
2011.
Оптимiстично про чорну кiшку
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111092503946
Свидетельство о публикации №111092503946
Рецензии