То круча, то яр. Лінії білі. Кола, трикутники.
Лілії жовті. Крокуси сині. Чорна вода.
Напівбажання. Напівбожевілля.
Катма думок, бо давно уже сплять.
Слів як полови натомість багато...
Свято. Фієста. Базар пустослів'я...
Ой ти, осико,
чому так дрібно тріпочеш листом пожовклим?
Хочеш мене налякати?
Як у дитинстві на цвинтарі темнім
квіти померлі жахали?
Це так?
Ночі оточують знову безсонням.
Фобії знову. Спінює кров аспірин.
Тіло в перину поринуло, як в літепло.
Але не легше від того, не легше...
Книги не сила читати уже.
Ради немає від них і розради.
Час-людолов поволік кудись мудрість.
Лишилась душа. Хтозна чи нАдовго?
Тане надія, як дим за вікном...
Знаю, що ти, таємничий мій друже, більше не з'явишся. Знаю...
Я забуваюся, я забуваю...
Потiк Свiдомостi
© Copyright: Валео Лученко, 2011
Свидетельство о публикации №111092406636
Свидетельство о публикации №111092406636
Рецензии
слова, наче пісня..дуже гарно.. а туга яка в них..
дякую за чарівність
н
Венжега 08.10.2011 10:52 • Заявить о нарушении
дякую за чарівність
н
Венжега 08.10.2011 10:52 • Заявить о нарушении
Тино, какое-то звучание из этой публикации долго вспоминалось. Сегодня сделал интересную картинку и вроде слова нашёл:
http://stihi.ru/2011/10/22/3817
Евгений Рыбаченко 22.10.2011 13:50 Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2011/10/22/3817
Евгений Рыбаченко 22.10.2011 13:50 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.