Осені неткані гобелени
Тішать око і дивують нас.
Як горять жовтогарячі клени
Коні мчать поетів на Парнас.
Там і я в хмільнім полоні Музи,
Вірний їй, але навіки твій.
І про наші давні шлюбні узи
Знають всі і, навіть, вітровій.
Сад притихлий. Одблиски черлені.
Ти зі мною - і жона, й дівча.
Світлий сум береш листками в жмені.
Чом же він ховається в очах?
Чи ревнуєш знов мене до Музи?
Чи осінній передавсь настрій?
Прохолодне сонце очі мружить,
І з дерев зліта за роєм рій...
Осенi нетканi гобелени...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2011
Свидетельство о публикации №111092404119
Свидетельство о публикации №111092404119
Рецензии
Люблю і музику, і поезію, і все прекрасне...
Вячеслав Романовський 09.02.2012 14:32 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 09.02.2012 14:32 Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
