Піднімаю архіви...
За десять років віршів зібрала багато,
Всіх не запам'ятати...
Коли була щаслива,
Здавалося: так буде завжди...
Та вічні, напевно, тільки талант і світ.
Пройде багато-багато літ -
І ми захочемо повернутись туди,
Де наша юність безтурботною була,
Де ми щиро кохали,
Де турбот ніяких не знали...
Диво буває лиш у казках.
Часу назад не повернути...
Моє щастя тепер - у віршах!
Інакше й не може бути,
Бо я - природжений поет!
І нехай мій творчий злет
Закінчиться вільним падінням!
Все-одно колись прийдеться вмерти...
А поки живу -
Поповнюю віршами свої архіви.
Архивы
© Copyright: Оксана Одынчак, 2011
Свидетельство о публикации №111092309270
Свидетельство о публикации №111092309270
Рецензии