Прежде, нежели пропоёт петух. Из Лины Костенко

Пётр – не Иуда. Предан был Учителю.
Он для измены не искал предлог.
…Когда вели спасителя к мучителю,
дождь моросил. Апостол Пётр продрог.

А тут рабы стоят архиерейские.
Смеются. Руки греют над костром.
И Пётр подумал: – Мне чуть-чуть погреться бы,
кто знает, что там ждёт меня потом?

Он подошёл, всех оглядел почтительно
и молчаливо стал при том огне.
Привратница спросила: – Ты с Учителем?
Дождь моросил. И Пётр ответил: – Нет.

Он так сказал. И от него отстали.
Над хворостом дымок клубился сиз.
Мессию били. По лицу хлестали…
Горел огонь. Смотрел апостол вниз.

И всё свершилось так, как и предвещено.
И три креста затмили солнца свет.
Слуга спросил: – Ты был на Тайной Вечере?
Горел огонь. И Пётр ответил: – Нет.

Он руки грел и презирал Пилата.
Был мыслью у повапленных гробов.
Огонь горел и отражался в латах.
И Пётр сидел как раб среди рабов.

А вдруг распнут? И кто развеет темень?
Кто понесёт Его ученье в свет?
Слуга сказал: – Тебя я видел с теми! –
И в третий раз сказал апостол: – Нет.
 
Ну, Пётр, так как? Согрел свои ладони?
Остался жив? Могуч, как кипарис!..
Тебя распнут не скоро – при Нероне.
Зато иначе: головою вниз.

Ліна Костенко
Перш, ніж півень запіє…


Петро — не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
…Коли вели Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро апостол змерз.

А тут раби і слуги архирейські
Такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: — Я лише погріюсь,
Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.

Він підійшов до ницих і бундючних,
І руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: — Ти також його учень? —
Була сльота. Сказав апостол: — Ні.

Він так сказав, і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз.

Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині,
слуга спитав: — Ти був між його учнями? —
Горів вогонь. Петро промовив: — Ні.

Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.

Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: — Я ж бачив тебе з тими! —
І втрете він тоді відрікся: — Ні.

Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз.