Ми все чекаємо своєї черги.
Все стоїмо в очікуванні змін.
У кожному із нас свої думки таємні
Киплять, горять з усіх дієвідмін.
На кухнях, в телевізорі, у залах -
Усі кричать про незворотність змін.
А Ліна ще тоді, роки тому казала,
Як актуальним буде ваш уклін.
Але ви не вклонились. Та й на Бога.
Так, горді ви, та де ж тепер усі?
Злякалися, прогнулися в три рога,
Аби лиш повтікати звідусіль.
Нема ні жодного яскравого віконця
Поміж бетонних та залізних стін.
Свою культуру, сганьблену до донця,
Ви загубили - от і ваш уклін.
Ми все чека мо сво черги...
© Copyright: Олег Очеретяный, 2011
Свидетельство о публикации №111092100918
Свидетельство о публикации №111092100918
Рецензии