Наче зоряне небо, вивчаю тебе...
О прекрасна, земна обитель.
Крізь тумани думок не знаходжу себе,
О, душі моїй повелитель.
Ти прийшла, наче казка, з раптового сну,
Наче зірка із неба упала.
Розбудила в мені і життя, і весну,
І собою мене зчарувала.
Розповім я тобі невеличкий памфлет,
Прочитаю зі шмату паперу.
Подарую тобі золотий амулет,
Що хранить в собі казку таємну.
Ограню я тебе, наче той діамант,
Що закрив мені сонце собою.
Ти дорожча за мить, що одна на життя,
Хочу бути навіки з тобою...
Свидетельство о публикации №111092100891
Роза Лермонтова 20.12.2011 01:11 Заявить о нарушении