Жінко, врізана в мене фінським ножем,
Балтійського холоду шлейф за тобою в соборі.
Хіба сподівалась на світло у цих вітражах,
Йдучи на вінчання з моєю хрестовою тінню?
Стогін органу – твій довгий прозорий вельон.
Вгортайся у стіни, забувши останні молитви.
Твердість коліна й підлоги – хто буде міцнішим?
Біле мереживо кістки тобі до лиця.
Мертвою мовою гімни живі і прекрасні,
Ти незбагненна – щоб всякий співав про своє,
Ти одкровення – і я наречу тебе Amen,
Тільки б ти завжди була під покровом моїм.
Я упізнала твій погляд у кожній іконі.
Дай мені руку, і тіло Христове, і кров.
Вічно блукаєш тринадцятим сотенноріччям,
В білих обіймах мої колихаючи дні.
Жінко, прорізана в мене фінським ножем,
Стогін органу – твій довгий прозорий вельон.
Мертвою мовою поєна, тонко-прозора,
Я наречу тебе Amen, щоб бути завжди.
Amen
© Copyright: Галина Танай, 2011
Свидетельство о публикации №111092100715
Свидетельство о публикации №111092100715
Рецензии