Опять одна... Маргарита Метелецкая

         http://www.stihi.ru/2011/09/20/6735

Опять одна… Хотя ещё не вечер…
А что сулит тоскливым серым днём
Завеса дождевая за окном? -
Застынут рифмы и погаснут свечи…

Тепла взыскуют все мои молитвы –
Летят, как птицы из-под стылых стрех.
Какой я снова искупаю грех
На поприще неразличимой битвы?

То в радость день, то вновь печаль тревожит -
Душа устала от пустых потуг.
Среди усердных и несметных слуг
К Тебе я мыслью прилепилась, Боже -

Душе прошу, молитвенно шепча,
Надёжных крыл, иль верного плеча…
2011

Оригинал

Знов самота...А що на видноколі? -
В своїх сумних календарях хова
Завіса завіконна дощова
Свічки загаслі й рими захололі...

Летять  у вирій всі мої молитви
Пташками з-під осінньо-мокрих стріх -
Зупевне й я спокутувала гріх
На теренах невидимої битви?

То зблисне радість, то цькує осмута -
Душа втомилася від темних смуг...
Я серед ревних, незчисленних слуг
До Тебе, Боже, думкою прикута -

Чого душі некарній не стача ? -
Чи крил міцних? Чи рідного плеча?


Иллюстрация из Интернета