Небилици мишки 6

        6

 Вітриха - це планета,
 Де мешкають вітри,
 Що мов із меномета
 Вистрілюють з гори.
 
 В горі отій - печери,
 У кожній - пожильці:
 Вітрища - злі пантери
 І тихі вітерці.

 Живуть там суховії
 Й вітри - степовики,
 Й фени*, й вітровії,     * Фен - сухий, теплий вітер, що дме з гір у долини.
 Що дмуть на всі боки.

 Є легкокрилий Легіт,
 Є грізний Ураган
 І Смерчу дикий регіт,
 І сніговий Буран.

 - Лякатися негоже, -
 Сказав нам Диво-Змій,
 Та будьмо насторожі -
 Бо суне Буревій.

 Планета ближче й ближче,
 Уже ось-ось, ось-ось!
 Наш велет-Кавунище
 Задумав, певно, щось.
 
 Бо наче лицар-воїн
 На пружні ноги звівсь,
 Не боячись пробоїн,
 Попереду вмостивсь.

 А поруч з ним -  банани,
 Мов бойові шаблі.
 Хай ворог тільки гряне -
 Наступить на граблі.

 Не забаривсь Вітрисько
 І кинувся на нас.
 На поміч Кавуниську
 Прискочив Ананас.

 Й бананові шаблюки
 Метнулися у бій.
 Відскочив Вітер-злюка
 Й заверещав: - Відбій!

 Не звик перемагати
 У справжньому бою.
 Втіка назад до хати -
 В печеру шмиг свою.

 А ми вже на Вітрисі.
 Лопочуть вітерці,
 І мають на узліссі
 Барвисті прапорці.

 Малята-вітренята
 Тут бавляться всі дні
 І до якогось свята
 Розучують пісні.

 Гуртом і поодинці
 Летять вони до нас,
 І кожен по краплинці -
 Та й випили весь квас.

 Ну й що ж! Бо спека влітку.
 А їм іти в танок,
 Ще й вибити чечітку.
 Ми ж стелим Килимок.

 Той Килимок блакитний
 І ніжносиній Плед
 Всіх підхопили спритно
 І з вигуком: "Вперед!"

 Понад ліси і гори,
 Неначе уві сні,
 Нас принесли до моря -
 За мить, здалось мені.

 Із хвиль блідорожевих
 Хтось виринув чудний
 Із головою лева,
 І погляд - вогняний.

 Він привітався з нами,
 Мов знав багато літ,
 І відчинились брами
 У дивовижний світ.

 Раніш на дні морському
 Ніхто з нас не бував.
 Не віриться нікому,
 Що то не сон, а яв:

 В палац такий розкішний
 Потрапили ми враз.
 Ще і дельфін потішний
 Прибув сюди якраз.

 Водив нас по хоромах,
 Де самоцвітів гра.
 Хвоста легенький помах -
 З"явилася гора
 Камінчиків коштовних,
 З них кожен цвів-горів.
 На пам"ять мішечків повних
 Цих піднесли дарів.

 Камінчики - то ліки,
 Рятують від хвороб
 І вірусам-шулікам
 Вціляють прямо в лоб.

 Банани триметрові
 Всміхнулися мені:
 - Всі будемо здорові
 І, наче мур, міцні.

 І от уже прощання,
 Та раптом - як сюрприз,
 З"явився з привітанням
 Веселий вітер Бриз.

 Він всіх нас за хвилину
 Приніс на бережок,
 На пам"ять дав Перлину
 І срібний Ланцюжок.

 А штормовий Вітрище
 У час цей спочивав,
 Залізні кулачища
 Під ковдрою ховав.

 Гостей ніде й ніколи
 Він турбувать не смів,
 Бо слухався Еола -
 Володяря вітрів.