Небилици мишки 5

          5

 Пора у путь-дорогу,
 Везе нас Диво-Змій.
 Собі він мовив строго:
  - Все подолать зумій!

 Провалля чи болото,
 Крута гора чи ліс -
 Із Качкою-пілотом
 Не підем під укіс.

 - А що там голубіє
 За річкою внизу?
 Питаю Диво-Змія, -
 - Чи море поблизу?

 - Ні, Мишко, то не море,
 Приглянься, то сади.
 От спустимося скоро -
 І втрапимо туди.

 А там різноманіття
 Небачених плодів.
 Ніде, ніде на світі
 Нема таких садів. -

 Ось ми вже прилетіли -
 І саме на обід.
 Нас гарно так зустріли -
 Усе було, як слід.

 Гостинні совенята
 Нам соку налили.
 А меду - бджоленята -
 Дві повних піали.

 Ще подали черешні,
 Завбільшки, як гарбуз.
 А пироги, яєшню
 Приніс нам Чорногуз.

 Кому що до вподоби -
 Те п"ють тут і їдять.
 Зі смаком, без жадоби,
 Усім тут благодать.

 Макака і Горила
 Гризуть із груш ікру.
 А Качечка безкрила
 Обіда з Кенгуру.

 Вони удвох стрибнули
 На височенний кущ
 Й ковтають, мов акули,
 Якийсь медовий плющ.

 Рожеві Крокодили,
 Побавившись пивцем,
 Охоче закусили
 Фруктовим холодцем.
 
 А нам подарували
 Пудовий Ананас
 І золоті бокали,
 Де грав шипучий квас.

 Банани триметрові,
 Кавун на тонни три,
 Щоб ми були готові
 Збороть лихі вітри.

 Хоч Голубинка тиха,
 Де зараз гостимо,
 Та далі є Вітриха -
 Туди полетимо.

 Прощаємось. Ведмедик
 І Коник, і Дзвінок
 Дають нам синій Пледик
 Й блакитний Килимок.

 Щоб ми запам"ятали
 Планету цю навік
 І радо прилітали
 Сюди хоч раз на рік.