Здавалося, не буде більш нічого..
Ні усмішки твоєї й ніжних слів.
Колись тебе забрала в мене осінь,
Залишила надію все ж мені.
Так дивно.. Саме жовта осінь
Повернула погляд твій на мить..
Водночас радість й сум я відчуваю,
Бо досі щиро я тебе кохаю.
Немає меж у часі для бажання,
Немає заборон для почуттів.
Я по життю іду із цим коханням,
Закарбувавши в серці дотик слів.
Осiнь
© Copyright: Влада Беляева, 2011
Свидетельство о публикации №111092100270
Свидетельство о публикации №111092100270
Рецензии