Часами буває
Бентежився я в дусі моїм,
а серце сміялося
-- Не знав я о чім...
Тоді як журба все ламає
то серце здаватись --
і добре так знає,
себе не допустить.
Все більш сподівання,
на перемогу, тримає!..
Хмари можуть летіти...
Як ті сизі голуби --
За горизонти ховатись,
та серденько похмуре моє
і тоді буде сміятись. Хоч
воно й сумує, може реготати.
Дорікати, не до справи.
Співчуття, це серця доля.
Коли хтось журний -- сумує,
то адекватний його серцю буде
сміх помірний. -- Він не забуде!
Кажуть що місяць впливає на емоції,
і також на душу, лишень тоді як сяє...
Не тоді, коли ховається по захмарену кучу.
Часами бува
© Copyright: Микола Щома, 2011
Свидетельство о публикации №111092004234
Свидетельство о публикации №111092004234
Рецензии