Вставай, Ганнусю, причешися,
Заслати ліжко не лінись.
Швиденько в хаті приберися,
Як треба – Богу помолись.
Ти вже дорослеє дівчисько,
Матусі час допомогти,
Бо, бач, – он подруг ціле військо.
Та й парубки можуть зайти.
Дідусь старі розпрямив кості,
Працює з болями в спині…
До тебе в хату ходять гості,
А соромно – стає мені…
Грудень 2000 р.
Ганнуся
© Copyright: Любовь Вареник-Соловьёва, 2011
Свидетельство о публикации №111092002514
Свидетельство о публикации №111092002514
Рецензии