Птахи

   ГОРОБЕЦЬ

 На подвір"ї вітерець
 Листям бавиться зеленим,
 А сіренький горобець
 Скік та скік побіля мене.

 Каже пташка: - Цвінь-цвірінь!
 Щоб таке смачненьке з"їсти? -
 Сиплю жито і ячмень -
 Жменьку зернят золотистих.

 Пообідав горобець,
 Випив свіжих дві росинки,
 Пурх угору - й навпростець
 Через  двір та до ялинки.

 Від ялинки горобець
 Погулять майнув у поле:
 Той горобчик молодець,
 Не нудьгує він ніколи.


     ВЕСЕЛЕ КАЧЕНЯ

 Проживало каченятко
 Біля самої води,
 Під вербою мало хатку
 З осоки і лободи.
 Тільки сонце із постільки -
 У ставку вже каченя,
 Клюне дзьобом синю хвильку,
 Гру веселу почина.
 У ставку воно й посніда:
 Ряска ж он яка рясна!
 І до самого обіду
 "Кря-кря-кря" його луна.

  КОТИК і ГУСЕНЯ

 Бігав котик по городу:
 - Няв-няв-няв!
 Гусенят з того городу
 Проганяв.

 Гусенята гелготіли:
 - Га-га-га!
 Котик гримав: - Захотіли
 Батога?

 Гусенята з переляку
 У струмок,
 Котик сів і плакав, плакав,
 Аж намок:

 Стало жаль йому гарненьких
 Гусенят...


      х х х

 Одягнув осінній клен
 Жовтий капелюшок,
 Натягнув його собі
 Аж до самих вушок.

 Капелюшок той увесь
 Із жар-птиці пір"я,
 Аж від нього стало враз
 Золотим подвір"я.


   ЯКЕ ж ІМ"Я ?

 Дало їй небо голубінь
 І зелені - ялиця
 Стриба й виспівує: "Пі-інь!"
 Ну що воно за птиця?

 Мов заворожене хлоп"я
 (Строкаті штаненята)
 Задумалось: "Яке ж ім"я
 У цього пташеняти?"

 А сонце дужче пригріва,
 Струмки біжать останні...
 "Ну й голова ти, голова,
 Та це ж синичка, Ваню!"