Про звирят

  ЗАЄЦЬ І ЗАЙЧЕНЯТА

 Жив собі в зеленім царстві,
 В горошинім господарстві,
 Заєць - Сірий бік.
 Вибігав він рано з хати,
 І за ним його зайчата,
 Тільки скік та скік.

 Із торбинкою у лапці
 На своїй маленькій грядці
 Він збирав горох.
 Не ловили гав зайчата,
 Помагали зайцю-тату,
 Потомились - ох!

 Як наповнили торбинку -
 Посіали на ряднинку,
 Що приніс татусь.
 Узялися до гороху,
 Їли всі потроху -
 Тільки хрусь та хрусь.

   МИШКА-ОРИШКА

 Жила собі мишка,
 Мишка Оришка,
 Була в неї книжка,
 Книжка-навпакишка.

 Ой любила мишка
 Рано уставати
 Та отую книжку
 Навпаки читати.

 А найбільше мишка
 Віршика любила,
 Де вона - Оришка -
 Котика зловила.
 
 Де загнала мишка
 Котика у нірку.
 - Випусти, Оришко, -
 Плакав котик гірко.

 - Не пущу! - казала
 Котику Оришка, -
 Я тебе спіймала -
 Тож сиди там нишком.

   ТОРБА СМІХУ

 Сом, сомиха й соменята
 Вийшли з хати погуляти
 І знайшла собі на втіху
 Під вербою торбу сміху.

 Торба сіра, аж сивенька,
 В торбі дзеркальце кривеньке.
 Хто погляне в нього нишком -
 Всяк сміється, навіть мишка.


 ЯК ЛИСИЦЯ КУХОВАРИЛА

 У гості до лисиці
 Сьогодні прийде киця.
 - Що ж, - думає лисиця, -
 Зготую варениці.
 Взяла вона мукички,
 Ще й до муки водички,
 А тісто замісила -
 Що й розкачать несила.
 То що робить лисиці?
 Підхлюпує водиці,
 І знову не вгадала -
 Тепер муки замало...
 Розсердилась лисичка:
 - Немає більш мукички! -
 Пропали варенички!..
 Ще піділлю водиці -
 Спечу млинці для киці.

   ВЕСЕЛІ МУЗИКИ

 - Дзвінь-дзвінь-дзвінь! -
 дзвенить дзвінок:
 Заєць кинувся в танок,
 Дзига весело гуде,
 Копитами кінь пряде,
 На сопілці песик грає,
 Ведмежатко тупотить,
 Бубон гупає без краю,
 Кошенятко нявкотить...
 Ну і танець, ну й музики,
 Шум і гам довкруг великий,
 Ну і танець-веселун
 Розгулявсь на сотні лун,
 Та й на всі чотири сторони
 Над рідними просторами.

   КІНЬ І ТІНЬ

 Сонце в неба голубіні,
 Утікає кінь від тіні,
 Та куди не скочить кінь -
 Скрізь його, конева, тінь.

 Сонце хмара заховала.
 Кінь стоїть, а тінь пропала.
 Заіржав тривожно кінь:
 - Де моя поділась тінь?

    ЛЕСИК І ПЕСИК

 Погуляти вийшов Лесик,
 А за ним  - кудлатий песик,
 Песик з вистрибом побіг
 І прожогом - в білий сніг.
 Тут з-за хмари промінь глянув,
 Білий сніг підрум"янив.
 Білий сніг порожевів -
 Песик з дива аж присів:
 "Що це? Сніг, а чи не сніг?.."
 Зрозуміть ніяк не міг.

 Посміявся з нього Лесик:
 "Нерзумний в мене песик,
 Не уміє, бач, дивак,
 Розпізнати, що і як..."

   БЕ - РІЗКА

 - Бе-е-е! - втікає з двору кізка:
 Уруці Данила різка!
 - Ой! - хитнулася берізка, -
 Не лякай, Даниле, кізку.