А ти не мій герой вже, знаєш?
Ось так буває йде із сердця
Все те, чого так щиро ти бажаєш.
Іде крізь позачасові озерця,
Кріз дим від твоїх цигарок,
Крізь крик натхненної душі.
Іде, пришвидшує свій крок
І гасне наче полум я свічі.
Ти вибач, може я дарма
В житті твоєм була. Пробач,
Я в сни твої влізала крадькома.
А може якось я тебе відячу:
Спечу пиріг або зашию плащ,
Чи парасольку в дощ дістану.
Ти лиш мене за все пробач.
І за розбитий в кухні глечик,
За чай зелений замість кави,
І за любов твою, до речі,
Що так була мені цікава.
Не те щоб ти змінився сильно
Це просто іншою я стала,
Я просто зрозуміла пізно:
Що я тебе ,здається, не кохала.
[16-17.05.2010,ночь]
А ти не м й герой вже, зна ш?
© Copyright: Алина Марфина, 2011
Свидетельство о публикации №111091803341
Свидетельство о публикации №111091803341
Рецензии