НА ВIКУ ЯК НА БИКУ...

         
   Жив на світі чоловік  на ім’я  Іванко…
   Жив, як  кажуть,  не тужив, орав собі
                ланку.
   На віку – як на бику, все в житті бувало…
   Якось доля вчителів на нього наслала:
 - Станет жизнь твоя богаче, урожаи – 
                втрое,
   если будешь жить, товарищ, при
                колхозном строе.               
   Только с ним ты обретешь полную
                свободу…
   А не хочешь – берегись: уроем  урода!
   І створився враз колгосп – волею народа.

   Час розвіяв, наче дим,  залишки старого –
   Призвичаївся Іван до життя  нового.
   Тільки  гульк! – а вчителі вже змінили
                віру:
   “Кінчай – кажуть – пане Йване, із колгосп-
                ним миром.
   Відтепер ти – вільний пан, кругом
                незалежний,
   І життя твоє колгоспу – прямо протилежне.
   То нічого, що не маєш а ні  гич, крім хати –
   Задля тебе будем в світі кредити прохати...
   Кажеш – все в нас розкрадають, тягнуть,
                хто що може?
   Хай тебе це не обходить: ми вже
                на сторожі!
   Нема техніки, пального, нема газу, струму?
   Не тривожся, ми про все те думаємо думу.
   То нічого, що наразі  бур’ян  котить полем;
   Не хвилюйся, пане Йване –
                усе під контролем!”