пока пишу и слышу. доки пишу та чую

я жив, пока пишу и слышу,
пока могу извлечь наверх,
слова и ноты, звуки, ритмы,
и может, ещё что-то сверх.

пока стремлюсь туда, откуда,
приходит что-то для меня,
пока могу еще, как призма,
расшифровать пульс-шифр огня.

пока дышу, пока надеюсь,
извлечь искру с небес немых,
и если я исчез, то значит,
что я уже, не средь живых.

мне жаль, что тело это бренно,
в земле найдет покой и нишу,
но только, если я могу тут быть,
я жив, - пока пишу и слышу.




Я ще живий, доки пишу та чую,
та можу витягти нагору їх,
- тих слів та нот, всіх струн та ритмів,
а може, ще щось окрім них самих.

доки я йду туди, де звідки,
спадає в душу щось, мою,
поки я можу ще, як призма,
відкрити код пульс-шифр вогню.

доки я дихаю та сподіваюсь,
здобути блиск з небіс німих,
і якщо зник, - це означає,
що я вже не, серед живих.

мені шкода, що тіло тлінне,
і лиш в землі, спокій відчую,
але, як можу тут я бути,
живий я, доки ще пишу та чую.


http://stihi.ru/2024/07/23/4162