В колисцi кохання
Зі снів золотавих прокинувся ліс,
Тріпочуть, мов крильця метелика в леті,
І ласка, і ніжність у серці... до сліз...
А я ще не спала, поринувши в думи,
Навшпиньки у Вічність відправилась ніч,
Колиска кохання – плин радості з сумом.
Чи сяють чуття то, чи відблиск від пліч?
Слова трішки змінюють щось у визнанні,
Мов ясочка, чисте воно і тремке:
І перша роса в нім, і щось є від лані,
Мовчатиму, любий – в очах видно все.
Свидетельство о публикации №111091702398
Сподобалось!!!
З теплом, Юрій!!!
Прокопенко Юрий 10.03.2012 09:31 Заявить о нарушении
З теплом та шаною,
Валентина Чайковская 10.03.2012 09:34 Заявить о нарушении