Гнездится день... Из Марго Метелецкой
http://www.stihi.ru/2011/09/16/6720
Гнездится день…заржавленной виною
На кухне – застоялая вода…
Запущенная, давняя беда
Занозою невынутою ноет –
В груди ли, в сердце иль в самой душе,
Застряла ль в памяти неизлечимо,
Как будто не молюсь светло и чинно,
Чтоб беды все - оставили уже...
Хоть каплю счастья у судьбы прошу:
Налью водички свеженькой в судочек –
И сбрызну ветки… из набухших почек
Весну в себе и в доме воскрешу.
Оригинал:
День кублиться...У кухні кухлик скніє -
Уже у нім іржавіє вода...
Уже моя задавнена біда
Десь скабкою невийнятою ниє -
Чи то у грудях, чи в душі самій,
Чи в пам'яті застрягла невигойно,
Неначе я і не молилась щойно,
Щоб ту біду розвіяв сніговій...
Знов кусень щастя в долі попрошу,
Наллю водички свіжої у кухлик -
Гілки поставлю...Із бруньок набухлих
Весну в собі і в хаті воскрешу...
Свидетельство о публикации №111091607840