Материнська
Безмежна краса поліського краю,
Де я народилась і де я росла,
Там щось щебетала пташина у гаю,
І мамина пісня – весела й сумна.
Про стиглу калину була її пісня,
Як юний козак розкішну зрубав,
Коли повертався з далекого війська,
Як зрадив дівчину, яку покохав.
Калина цвіла, росла біля хати,
Які ж були ніжні її пелюстки...
Її зберігали: і батько, і мати,
Моргали, зітхали у слід парубки.
Заглянула нічка у рідні покої,
Всміхаються зорі і світять в вікно.
У рідній домівці з матусею знов
Співаємо пісню забуту давно.
Не хочеться вірить, що знову покину
Знайому стежину і рідне село.
Мелодія мила в душі моїй лине.
Було це недавно, було це - давно
Свидетельство о публикации №111091602684