Уже літа на осінь повернули,
В очах –печаль, на скронях – сивина.
І не зогледілись, як промайнули
Та й зникли, наче сива давнина.
Та не журіться, мамо, ваші роки –
То незабутня й найщасливіша пора.
Адже тоді робила перші кроки
Ваша усміхнена й весела дітвора.
Із щемом в серці згадуєм дитинство,
І як за руку в перший клас вели.
А як отримували перші синці,
То поряд з нами завжди ви були.
Бажаєм Вам, матусенько рідненька,
Ясного неба, світла у віконце,
Здоров’я, ласки, миру, люба ненько,
Теплом сердець зігрієм вас, як сонце!
Маме
© Copyright: Татьяна Белович, 2011
Свидетельство о публикации №111091507827
Свидетельство о публикации №111091507827
Рецензии