Сон

 
               

Наша Ксеня міцно спала               
Й дивний їй приснився сон:
Наче вранці, щойно встала,

Вона вийшла на балкон.

Подивилась вниз:"Ой, люди!"
Й аж за голову взялась:
По квітках, по грядках, всюди
Ніби армія пройшлась.

Хтось згрібає в купу листя,
Інший зрізує гілки,
Вже подвір’я стало чисте,
А Оксані невтямки.

«Що ви робите, панове? -
В шоці Ксеня їх пита, -
Посадила тут все нове,
Доглядала, берегла!»

«Ви були вже в кухні, пані, -
Чемний пан її спитав. –
Там кипить робота зрання,
Зроблено вже купу справ?»               

               
 

Як почула те Оксана,
Наче куля, понеслась,
На порозі в кухні стала
Й знов за голову взялась.

В квітнику ж були  хоч люди,
А на кухні – це кошмар-
Шубу  роблять Амплітуди
,Вектор маже кожен шар.

Піраміда пече торта,
Призма ріже олів’є.
Многогранник розгубився:
Де грудинка, де філе?

Ламана котлети жарить,
Бісектриса мне пюре,
Піфагор холодець варить,
Кості згодом розбере.

«Що тут робиться? - Оксана
Вже в істериці кричить.  –
Хто й чого сюди вас кликав,
Кажіть швидко, не мовчіть?»


«Йдуть до вас дорогі гості, -
Піфагор їй відказав,
Скажуть вам прегарні тости…»
Й тут…  будильник затріщав.

Розплющила Ксеня очі,
Їй від серця відлягло.
Бо гостей не дуже хоче.
Це ж треба, що наплелось.


Попила спокійно кави,
З’їла ковбаси шматок.
Одягнулась, причесалась,
Раптом – у двері дзвінок.

Мусила відкрити Ксеня:
Щирі подруги прийшли,
Наталочка і Тетянка,
Й подарунок принесли.

А ще склали вони оду
Про її чудову вроду,
Щире серце, світлий розум,
Гарну пам'ять, пишні форми.

Бо в Оксани іменини,
То ж забудь ти всі  провини,
А про нас ти пам’ятай
І до столу проводжай!