Грає вітер сумну мелодію,
Тихо струни перебирає.
Дивовижну виводить рапсодію,
В світі рівних якій немає.
А берізка зі смутком слухає,
Похиливши додолу віти,
Непомітно гірку сльозу здмухує
На великі барвисті квіти.
Вона вперше кохання пізнала,
Серце рвалось, хотілось злетіти,
Але навіть собі не призналась,
Що любов її вічна – то вітер.
На взаємність надії не мала,
Бо обранець – безмежний і вільний,
А вона лиш на місці стояла:
Хіба буде довіку їй вірний?
Їм ніколи не стати парою,
В височінь небес не злетіти
І теплом сердець закоханих
Один одного не зігріти.
Грає вітер сумну мелодію,
Тихо струни перебирає,
Він кохає свою берізоньку,
Та вона ще про це не знає.
Береза
© Copyright: Татьяна Белович, 2011
Свидетельство о публикации №111091502443
Свидетельство о публикации №111091502443
Рецензии
Татьяна, как замечательно!
А я к березе тоже не равнодушен:
http://www.stihi.ru/2011/04/12/5298
С уважением, Валентин.
Саввавас 26.09.2011 14:18 • Заявить о нарушении
А я к березе тоже не равнодушен:
http://www.stihi.ru/2011/04/12/5298
С уважением, Валентин.
Саввавас 26.09.2011 14:18 • Заявить о нарушении
Я думаю, к березе все неравнодушны, а вам спасибочки за теплые слова
Татьяна Белович 26.09.2011 19:52 Заявить о нарушении
Татьяна Белович 26.09.2011 19:52 Заявить о нарушении