Зустрінь мене, як завжди - на порозі.
З квітками кольору червоного, як слід.
Я повернуся з дальньої дороги -
Привезу щирий, радісний привіт.
Удалині на тебе, все ж, чекала.
Твоїх цілунків не забула, ні!
Листи утомлена, що вечора, писала
І в кожнім, частку серця дарувала я тобі.
Страждала... Як, мій любий, рідний чоловіче?
Я знала, що нелегко і тобі.
Повинні, з честю, подивитись в вічі -
Заради діток і любові на землі.
Таке життя і нічого не вдієш -
Хіба ти хочеш, мусиш рідних залишать
І їхать у сумну та чорну невідомість,
На прожиток, копійки зароблять.
Така нелегкая, в цей, час хвилина
У нашій любій рідній стороні,
На щедрій, добрими людьми, багатій Україні,
Та все повернеться, гадається мені!
Нашим онукам - всі шляхи відкриють!
В країни інші будуть їздить, як пани -
Не лляти сльози й піт, а відпочити...
І нас згадають, з гордістю, вони!
Чоловiковi
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2011
Свидетельство о публикации №111091405620
Свидетельство о публикации №111091405620
Рецензии