Зростаючись з тобою

Алкестида
Гіркотою осені пахне ніч,
Розбитий кришталь
Розкиданий асфальтом.
Ми та місто – віч-на-віч.
Дощ, ніби сталь
Сплавляється з альтом
Сонних розмов.

Прозорі діти неба
Холодом влітають в наші спини
І женуть додому –
В стіни де немає нічого,
І нічого не треба.
Там потрібен тільки хтось.

Втома стрічками стікає
По нашим рукам.
З плином життя переплітає
Нас.
Тут ніколи не чути звук телефону,
І завжди перекритий газ.

Яблуні виростають з підлоги
І гіллям утворюють стелю.
Нам не потрібні спалахи електрики
Чи гомін машин.
Нам би тільки змоги
В серцях звести власну оселю.

Де я засинатиму
Впираючись в твоє ребро-
З тієї сторони де стукає життя.
Спокій і захист я жадібно ковтатиму,
З твоїм диханням в такт.
Зростаючись з тобою так,
Ніби Бог ще не  нас встиг розділити.


© Copyright: Алкестида, 2011
Свидетельство о публикации №111091405183
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Алкестида
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Алкестида