Радуй, Любовь!.. Из Марго Метелецкой

                Перевод с украинского
                http://www.stihi.ru/2011/09/13/699
               

Тело пьянеет… То блажь молодого вина…
Нынче тревоги, и плачи, и стоны - все  в прошлом –
С привкусом сладким, печаль одиночества сброшу,
Радуй прозреньем, Любовь, что одна мне дана,–

Клетчатость мне непривычна осенних одежд,
И непривычна сама  – так терпка, кармазинна  –
Только была я – вот-вот! – ледяною и зимней,
Ну, а теперь - опаляюсь любовью без меж!

Лета картинность в осеннюю ширь заплелась,
И красота так ленива и так органична…
Но неизменно – призывна и столь безупречна,
Мига высокость во мне, наконец-то, сбылась…

В осень ныряет душа – не скулёж ею правит –
Радуй, Любовь!  Наконец-то, ты сбудешься в яви!


Оригинал:


Тіло п'яніє...То вир молодого вина...
Всі хвилювання, всі болі й квиління позаду -
Смаку солодкого суму самотнього саду,
Радуй прозрінням, Любове моя неземна, -

Зовсім незвична картатість осінніх одеж,
Зовсім незвична сама я - терпка, кармазинна -
Тільки була ще льодово-застуджена, зимна,
А відтепер гарячкую коханням без меж !

Літа картинність у осінь розлогу вплелась,
І ліпота лінькувато розлилась органна...
Незмир в минувшині...Клична, стрімка, бездоганна
Миті високість, нарешті, в мені відбулась...

В осінь пірнає душа від жалоби розкута -
Радуй, Любове моя, і намріяна, й збута!