Любіть мене,
любіть,
поки я з вами...
Не ображайте –
тупістю, словами
холодними,
Ні поглядом порожнім.
Ми в долі –
випадкові
подорожні.
Оточуюся вами,
як сузір’ями,
Себе даю –
любов’ю
і довір’ям.
Та часом думаю:
чи Сонце боляче,
Чи теж його
так відчай
допікає:
Що з дев’яти планет –
Лиш на одній
життя буяє,
А решті байдуже,
чи холод,
чи пече,
Живе на них
ніщо не виникає...
І навіть на єдиній тій,
що ожила,
З хорошим поряд
так багато зла...
Та Сонце світить,
гріє,
посила
Життя своє –
і для добра,
й для зла...
Воно інакше
просто жить
не може.
Це ж – Сонце!
Я – всього людина,
Боже...
Я – мить у Всесвіті,
Мене забудуть,
як росу...
А я любов свою
несу, несу...
А я радію,
доки серце б’ється,
Як з дев’яти планет
одна хоч озветься...
Моє сузір’я!
Бережи мене...
З любов’ю –
ваше сонечко земне...
Моiм близьким
© Copyright: Леся Рузевич, 2011
Свидетельство о публикации №111091401196
Свидетельство о публикации №111091401196
Рецензии
Леся, Ви кажете:"Я – всього людина,". НІ!! Я теж іноді розмірковую:http://stihi.ru/2009/12/20/2308. І там є основний(як зараз кажуть) месидж:
Тож я пробудився вчасно
Щоби встигнути відчути
Не себе – піщинку в світі,
А весь всесвіт у собі.
Ви, Лесю, і є той самий центр Світу. Цінуйте. Іншої нагоди може не бути. З повагою Ваш земляк,
Олег Омелянчук 21.09.2011 20:33 • Заявить о нарушении
Тож я пробудився вчасно
Щоби встигнути відчути
Не себе – піщинку в світі,
А весь всесвіт у собі.
Ви, Лесю, і є той самий центр Світу. Цінуйте. Іншої нагоди може не бути. З повагою Ваш земляк,
Олег Омелянчук 21.09.2011 20:33 • Заявить о нарушении