Очі, очі чому ви сумні?
Може знов не доспали ви ночі?
Руки терпнуть і серце болить
З ніг валюся, немає вже мочі.
Миттю знов охопила нудьга.
І думки лиш снують павутиння.
Як згадаю дитячі слова,
Обривається щось в середині.
"Мамо їдь, та вертайся скоріш.
Ми без тебе будем сумувати.
Зароби на прожит трошки гріш
І здорова вертайся до хати.
Ми молитимемось, ти пиши
Хай тобі всюди сяє світило.
І благаєм тебе лиш живи,
Щоб ще безліч літ разом зустріли"
Як нелегко в чужій стороні,
Дні тягнуться, немов довгі роки.
Все волосся уже в сивині
Лише сорок, та тяжкі вже кроки.
Дітки, любі, крипіться, ростіть!
Мої рідні, бувайте здорові.
Я чекаю на вас кожну мить,
Хай вам видяться сни кольорові!
Очi, чому ви сумнi?
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2011
Свидетельство о публикации №111091307825
Свидетельство о публикации №111091307825
Рецензии