***
Останній подих гіркого кохання
Яке іще не встигло розцвісти
Нарешті відчуваю я востаннє
Брехнею ти вбивав його сліди
Воно здіймалось — вільне і чарівне
У дальню вись, мов в небеса птахи
Та тяжким каменем від болю вниз летіло
В моєму серці осідало, як сніги
Ось так три роки, страшно і згадати
Все пережите та відчуте із під тьми
«Гірке» кохання тільки так назвати
Я можу тягар, що до нині ми несли.
***
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2011
Свидетельство о публикации №111091300556
Свидетельство о публикации №111091300556
Рецензии