Я не маю тих сил, щоб розкрити до тебе долоні,
Я не можу надати вуста для твого поцілунку,
Ніби тіло й душа у чиємусь таємнім полоні,
І кохання твоє, як на жаль, не дає порятунку.
Я не маю тих слів, щоби виправдать свою провину,
І не маю я права давати тобі обіцянки,
Коли серце моє кожним стуком до іншого лине,
І щоночі я мрію, що буду не твоєй коханкой.
Я дивлюсь в твої очі, не в змозі надати те світло,
Що коханим дарує одвічно жагу до життя...
Я мабуть не твоя... А у грудях так боляче стисло -
Я не хочу щоб завдало болю моє каяття...
июль 2010
Не розкрити долон
© Copyright: Анна Пушмина, 2011
Свидетельство о публикации №111091302947
Свидетельство о публикации №111091302947
Рецензии