Осенненочь...короткий миг как будто лето
Что делать,девочка, прощай!
Я буду ждать тебя..когда? с попутным ветром?
Я буду верною! Не забывай!
Был свет рассветен. старолетным златом
лицо к востоку распрозрачил лес
казалась вечность сохраненным кладом
в лучисто-бронзовом каймленьи кос...
Лишь я порог забытой дали
переступив догадную огранку-грань
О, Пенелопа-Ярославна, ты ли,
наносишь суетно в ковер узора слань
*** ***
Осіння ніч... Коротка, як і влітку...
Ніщо не вдієш, дівчино, прощай!
Я буду ждать. Повернешся ти швидко?
Я буду вірною!.. Не забувай!..
Був ясний ранок. Злотом старовинним
прозорився напроти сходу ліс.
Усе здавалось довіку незмінним,
як ти сама в спижевій рямці кіс...
Та я через далеке і прадавнє
минув межу твоїх здогадних меж!
Чи ж ще ти, Пенельопо-Ярославно,
снуєш безплідність килимних мереж?
(Леонід Мосендз)
Осенненочь
© Copyright: Варя Перцева, 2011
Свидетельство о публикации №111091208005
Свидетельство о публикации №111091208005
Рецензии
